***
шукаю змісту там
де чорний пісок стікає
шпаринками байдужості
у невідоме
зусилля марні...
живу до завтра
розмальовуючи день
кольоровими клаптиками
імпресіонізму
незабаром вони стануть
барвистими латками
моєї надії
розкладу на безмежному столі
поодинокі уламки
цілісного полотна
і сотворю з них крила
щоб врешті полетіти
не боюся
не хочу
не зможу
упасти й розбитися
краще піднімуся високо до сонця
і згорю наче Ікар
торкнувшись його гарячих променів
веселкою картатих крил
буду щаслива
......... взагалі
ВідповістиВидалитивсе стається само по собі....
можливо й так...
ВідповістиВидалитиале коли прикласти зусиль станеться точно...
я це знаю...
Наші зусилля щось означають хіба для нас
ВідповістиВидалити