***

слова
вилітають із твоїх вуст
їдкими осами правди
яку творить 
твій зранений розум
а я чую тільки
міжрядковий зміст
дивної ніжності
вона проливається на мене 
гострими цівками болю
барабанить 
по старій дахівці
прокладаючи собі шлях
до мого здичавілого серця
всупереч очевидному
вкриваю себе 
білим саваном спокою
і стаю сном
який пахне 
невицілуваними цілунками
доторкається до мене
пеленою сивого диму 
і звучить тобою