***
на спицях буднів
сплету тобі життя
з пухнастих ниток
власних почуттів
кожна
зроблена мною петля
буде досконалим
завершенням думки
що пройде важкий шлях
від мого розуму
через серце до рук
і там ввіллється у
м"яку нитку
що стане полотном
твого майбутнього
взором слугуватимуть
мої думки і молитви
промені любові
освітять той
шлях що мудрі звуть
життєвою мандрівкою
коли закінчу роботу
подарую тобі
створене мною
диво переплетень
і химерних візерунків
запитаєш
звідки я взяла
стільки ниток...
не зізнаюся у цьому
ніколи
бо
щоб сплести тобі життя
я потай розплела
своє
а потім все порву
ВідповістиВидалитиі розвію на вітрі
щоб ніхто не найшов...
і підпалю на жертвенному вогні
як бика якому
власноручно запхала ніж в серце
і вилила всю кров
в чашу..... і випила.......
фу... не люблю крові..
ВідповістиВидалитиале щось у тому є...
і йому не сплела
ВідповістиВидалитиі себе роздягла
так буває... ніколи не знаєш як воно буде, а ще коли добре плести не вмієш. іноді роздягеному легше - не дусить одяг з чужого плеча...
ВідповістиВидалити