субота, 28 березня 2009 р.

*** 

на спицях буднів
сплету тобі життя
з пухнастих ниток
власних почуттів
кожна 
зроблена мною петля
буде досконалим
завершенням думки
що пройде важкий шлях 
від мого розуму
через серце до рук
і там ввіллється у 
м"яку нитку
що стане полотном
твого майбутнього
взором слугуватимуть
мої думки і молитви
промені любові
освітять той 
шлях що мудрі звуть
життєвою мандрівкою
коли закінчу роботу
подарую тобі
створене мною
диво переплетень
і химерних візерунків
запитаєш 
звідки я взяла
стільки ниток...
не зізнаюся у цьому
ніколи
бо
щоб сплести тобі життя
я потай розплела
своє 

4 коментарі:

  1. а потім все порву
    і розвію на вітрі
    щоб ніхто не найшов...
    і підпалю на жертвенному вогні
    як бика якому
    власноручно запхала ніж в серце
    і вилила всю кров
    в чашу..... і випила.......

    ВідповістиВидалити
  2. фу... не люблю крові..
    але щось у тому є...

    ВідповістиВидалити
  3. і йому не сплела
    і себе роздягла

    ВідповістиВидалити
  4. так буває... ніколи не знаєш як воно буде, а ще коли добре плести не вмієш. іноді роздягеному легше - не дусить одяг з чужого плеча...

    ВідповістиВидалити