:o*)

Це я – суцільний неформат думок і вчинків
Суцвіттям слів вкриваю шлях, не ставлю лінків.

Я знову тут, де світ бринить сонливим блюзом,
І знову душу віддаю примхливим музам.

У буднях слів шукаю сенс для порятунку
З Тобою я ковтну сповна п"янкого трунку.

Далеких зір німу печаль я розумію...
Я хочу бути... просто - бути... я зумію...

***

буває так що нізвідки
невідомо як і для чого
почуєш голос
що нагадуватиме тобі
твій
візьмеш його 
обережно в долоні
і піднесеш до вуха
щоб краще чути зміст слів
тихих
він проникне у тебе
і заговорить своєю 
ласкавою мовою
відкриє приспану істину
чуєш?
як бринить одинока сльоза
протяжним звуком самотності
і давньою піснею
того далекого літа
якого 
ніколи
не
було