Для Христі

***
У невідомому майбутньому
Шукайте радість в незабутньому.
Хапайте миті послідовності
В нудній непроханій дорослості.

Живіть життя один для одного,
Дивуйтесь дивом невідомого,
Хваліться мудрістю щоденною,
Хай тиша буде небуденною.

Хай буде “люблено” і “кохано”,
Хай буде “чекано” і “прохано”,
Хай все життя бринить, мов музика
Для неї твориться акустика...

Сьогодні...

***

По-філософськи, просто так, по-мудрому,
Діалектично-правильно довершена,
Стою собі серед юрби опудалом -
До мінімуму суть моя применшена.

Зліпила собі казочку, як прихисток,
Уявний світ малюю в підсвідомості.
Тавром на серце ліг печальний відбиток,
Душа шукає стану невагомості.

***

В горнятку спить зелений чай з мелісою,
У кошичку зефір лежить неторканий.
Щось сховане за радості кулісою,
Вогонь в серцях палає неприборканий.

Мереживом зітхання вечір витканий,
Хтось стукає у стіни, наче з розпачу.
І місяць-князь, здивовано-розхристаний,
Вдивляється в зіниці аж до несхочу.

У сни приходять з"яви - я милуюся
Уяви власної творіннями прозорими.
Що сніг у жовтні - зовсім не дивуюся:
Розв"язую рівняння з невідомими.

***

Ця дорога - моя, ця дорога проста -
Знов пливуть за вікном незнайомі міста.
А я мчу в нікуди... А там далі - печаль
Роз'їдає тихцем мого серця емаль.

Відчуваю у сні дотик ніжний руки.
Десь незримо пливуть кілометри-роки.
Зазвучить в телефон баритонне “алло”
І минеться печаль, мов її й не було.

Осіннє
-------

Плачеться, коли радість,
Пишеться, коли сум...
Осінь приносить кволість
Наших сердець і дум.

Липне листок багряний
Тулиться до сльози
Дивний, чужий, незнаний -
Прошу Тебе, прийди.

Рук Твоїх ніжна ласка
Дотик і тихий жаль,
А на обличчі маска...
Осінь снує печаль.