***
Перемовчу своє "але",
Переболю твоє "навпроти",
Куточком усміх упаде
І зазвучать печалі ноти.

Сторуких буднів німота
Прикриє подивом мовчання,
А тиша довга, як сльота,
Наповнить мудрістю чекання.

Не поскладаються слова
У рамки, створені не нами.
Для вічності, що промина,
Душа напише епіграми.

Спогад

-------
втомлене сонце
серпнево
хилить
кульбабову голову
до барвистої гойдалки
спогадів
змащую
зеленкою
побиті коліна
моєї душі
і
перетворююся
на маленьку
дівчинку
вона примружує очі
намагаючись
розгледіти
крізь павутину вій
обриси далекого літа
що солодко звучить
дзвонами грушок
бринить
схованими
у сірникові коробки
джмелями
і
млосно
пахне
цинамоном

з-за кам’яної гори літ
тужливим сопрано
вилітають голуби
пісні мого дитинства

дерева меншають
тіло огортає
павутинка тепла

повертаюся...

ergo sum

є
я
до себе
рухаюся вперед
туди де мене не було
щоб уже ніколи не йти
вкриваюся страхом
над моїми думками
що печально висять
і молоком вогких туманів
шаленим танцем дощу
мучить мене
заплаканий листопад
і шукаю двері у літо
огортаюся білою пусткою
Я просто стікаю болем


Я просто стікаю болем
огортаюся білою пусткою
і шукаю двері у літо
а заплаканий листопад
мучить мене
шаленим танцем дощу
і молоком вогких туманів
що печально висять
над моїми думками
вкриваюся страхом
щоб уже ніколи не йти
туди де мене не було
рухаюся вперед
до себе
я
є