Так холодно і мокро. І весна минає.
Минає час.
Та не минаєш Ти,
самотню душу світлом обійнявши.
Без зайвого страждання й суєти
минає цвіт. І тільки де-не-де
принишкла зав"язь плоду,
тепла чекаючи, аби налитись соком
і осені у спадок передати
кінця початок.
Весна відходить холодно і мокро,
закутана в боа дощу. Лиш очі
зелено дивляться назустріч літу
і тихо плачуть, бо весна минає.
Немає коментарів:
Дописати коментар