Не бійтеся, мої думки такі малесенькі, що я й після смерті кидатиму їх вам на сніжинках, які спадатимуть з неба. А влітку? Щось зметикую! Прецінь я ще не вмираю. (Станіслав Єжи Лєц)
середа, 22 вересня 2010 р.
наче шовком
наче шовком
по тілу голому
візерунки малює
голос чорний
бруньки тиші
холодом пестить
теплом
лоно думки
вкриває
ворожить на
квітах бузкових
що медами спливають
шпаринки суму
наповнюючи
ласощами весняними
Немає коментарів:
Дописати коментар