Вростаю
у дні свої спокоєм
і
страву готую -
відстані
годувати
Вони дивляться
на мене диким лісом,
дихають пусткою здобичі
і
голодним звіром
стогнуть,
поживи шукаючи.
Кілометрами наміряю
потрави гарячої,
у ночви виллю,
стану на порозі,
тричі свисну,
віддалі
на гостину
скликаючи.
Їжте гості.
Їжте.
Тільки мене не гризіть.
Немає коментарів:
Дописати коментар