неділя, 3 січня 2010 р.

слухаючи Чечилію Бартоллі

Голос б"ється об скроні,
блудить струнами серця,
душу бере в долоні,
дихає теплим скерцо.

Вже не лякає тиша,
ніч заплітає звуки
в коси. І тихо дишать
доторком ніжні руки.

Тембром повитий розум
змістом поснить до завтра.
Легкість твого аріозо -
вічної музики мантра.

Немає коментарів:

Дописати коментар