усупереч

простягають корінь до кореня
зв"язатися хочуть
мов коней двоє
дні наші

б"ють копитами у пустку
у пастку ступають
і вчорашніми покосами плачуть
коні днів наших

обмотуємо їх коралями
будні прикрашаючи
а вони
вперто груди напинають
розривають стукотом пута
строкату мелодію проминання творячи

рвуться акорди
музики гамір стихає
а у тиші розквітлій
напружені руки коріння
зв"язатися хочуть
ошалілим коням
усупереч

б"ють копитами
простягають корінь до кореня
б"ють копитами
дні