є
я
до себе
рухаюся вперед
туди де мене не було
щоб уже ніколи не йти
вкриваюся страхом
над моїми думками
що печально висять
і молоком вогких туманів
шаленим танцем дощу
мучить мене
заплаканий листопад
і шукаю двері у літо
огортаюся білою пусткою
Я просто стікаю болем
Я просто стікаю болем
огортаюся білою пусткою
і шукаю двері у літо
а заплаканий листопад
мучить мене
шаленим танцем дощу
і молоком вогких туманів
що печально висять
над моїми думками
вкриваюся страхом
щоб уже ніколи не йти
туди де мене не було
рухаюся вперед
до себе
я
є
Цей вірш як зеркало. Коли заглянеш, можещ знайти своє обличчя.
ВідповістиВидалити