середа, 15 квітня 2009 р.

***

зникаю у своєму дивному світі
повіривши словам
бо хтось колись мені сказав – ти диво
ди
во
шукаю того дива
мадручючи гостинцями власного серця
хочу ковтнути води
во
ди
з твого непостійного джерела
шукаючи причини щоб жити життя
а воно зникає наче далекий овид
о
вид
чи просто небокрай
що осипається додолу порожніми реченнями
і мінливими настроями твого “я”
небо
край
краю небо навпіл чітким розчерком слова
і дивлюся на схід нового сонця
мого сонця
мого дива
мене

3 коментарі:

  1. відчуаю дивну спорідненість думок. але треба ще вміти іх так висловлювати. Ярино, я зворушена,вражена.

    ВідповістиВидалити
  2. бо це ди-во... щось не пишеться мені так уже. треба трохи почекати)

    ВідповістиВидалити