***

Ти такий терпеливий до мене ,
Ніжний, добрий та незрадливий.
Заглядаю тобі у очі:
В них гуркочуть осінні зливи
Скільки раз піднімалась в небо,
Опускаючись знову на землю,
Посміхалася сумно і кволо,
Роздираючи душу об терня.
Ти мовчиш, не тривожиш словом
тишу серця мого німого,
А воно промовляє болем
в порожнечу, де пусто й голо.
Дай почути твій голос тихий!
Хай розлиються ріки ночі!
Любий мій, нескінченно милий,
Пане мій, знов до тебе хочу...